75 років переселення етнічних українців з теренів Польщі
Лемківське родинне зібрання в бібліотеці.
Відкриття Тижня дитячого читання
в Копичинецькій міській
бібліотеці для дітей.
9 вересня 1944 року у місті Любліні між урядами Польського комітету національного визволення і Української РСР був підписаний договір про евакуацію українців з території Польщі в радянську Україну. Виселення носило примусовий характер і стало однією з
найстрашніших сторінок історії українського народу. В результаті близько 700 тисяч українців було вигнано зі споконвічних прадідівських
земель.
Виселення було надзвичайно жорстоким,
без дотримання будь-яких правових норм, супроводжувалося тортурами та
численними жертвами корінних українців, нечуваним насильством з боку державних органів польської влади та
місцевих незаконних формувань.
Найбільша кількість очевидців і жертв
цих трагічних подій
( понад
173тис. З65 осіб) знайшли притулок на Тернопільщині.
Зокрема в тодішній
Копичинецький район було переселено
1296 сімей , це 6004 особи.
Тут до тепер живуть їхні діти, онуки і
правнуки.
Лише в вільній і незалежній Україні стало
можливим не лише згадувати про ті трагічні
роки але й підтримувати і розвивати самобутню культуру лемків, західних бойків,
холмщаків, підляшуків, і надсянців.
Люди зорганізувалися в товариства, вільно
говорять своєю мовою, організовують свята і обряди, проводять етнічні фестивалі.
8 листопада 2018 року, Верховна Рада України схвалила за основу та в
цілому з техніко-юридичними правками проект постанови №8603 «Про відзначення на державному рівні 75-х роковин початку
депортації автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя,
Любачівщини, Західної Бойківщини у
1944-1951 рр.»
За відповідне рішення проголосували 234
народних депутатів.
·
Згідно з
пояснювальною запискою, метою проекту
постанови №8603 є відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації
автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини,
Західної Бойківщини у 1944-1951 рр. та забезпечення належних
організаційно-правових умов проведення відповідних заходів.
·
Окрім цього постанова
передбачає встановлення другої неділі
вересня – Днем пам'яті примусового виселення автохтонних українців.
Поезія - краса життя земного.
Поетична Лемківщина.
Понад 23 роки в Копичинецькій міській бібліотеці для дітей функціонує
клуб за інтересами "Ми і наші діти", створений спільно з міським осередком
Всеукраїнського товариства "Лемківщина".
Вікіпедія, детально тут:
24 березня в Копичинецькій міській бібліотеці для дітей
відбулося Лемківське родинне зібрання приурочене Всесвітньому дню поезії та
75 -тим роковинам початку переселення етнічних українців
з теренів Польщі в 1944-1951 роках.
До цієї дати організована книжкова виставка
"Моя стражденна Лемківщина",
яка своїми розділами повністю
відображає згадану тематику.
Символічним є епіграф до теми -
слова Т.Шевченка "...Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля..."
Розділи:"...Земля незнана, де народилася мама",
"Вирвані з коренем".
"Літературна Лемківщина"
"Нащадки лемків на вільній Україні" -
наповнені книгами з Лемківської бібліотечки.
На виставці матеріали співпраці, фотоальбоми, ретро - світлини.
Доробки учасників клубу, маленьких читачів бібліотеки.
Ошатно зібрана читальна зала книгозбірні в стилі ретро - лемківської світлиці:
на полицях серветки, раритетні вишивані рушники, на дверях штори ручної роботи,
на підлозі тканий килим - все з родинної колекції Галини Палій.
На Лемківщині дуже любили і поважали Т.Г,Шевченка,
як і на великій Україні, його портрет завжди у рушнику.
Карта "Лемківщини" на стіні нагадує про омріяний далекий, але не забутий край.
"Лемківська світлиця", яку проводила бібліотека в 2010 році,
вже теж стала частинкою історії.
Пам'ятна велика світлина під образом Святого Миколая.
Всі мешканці села Королева Руська
Всі мешканці села Королева Руська
(повіт Новий Санч Краківського воєводства)
після недільної служби сфотографувалися біля церкви, цілим селом.
І назавжди залишилися на світлині, бо майже всі вже відійшли і вічність.
В цій маленькій залі дитячої книгозбірні вміщається понад 30 осіб,
подаємо пусті крісла перед початком заходу, для підтвердження тим, хто сумнівається.
Так, у нас маленьке приміщення, але тут завжди затишно, зручно, цікаво і гамірно від
дитячого задоволення. Люблять люди наш заклад і ми дорожимо їх почуттями.
Сивочолі дідусі і бабусі, які пам'ятають переселення і ті,
хто знає все лише з розповідей старожилів,
разом зі своїми дітьми, онуками і правнуками,
зібралися недільного дня разом аби ще раз пригадати ті буремні роки.
Діти в своїх декламаціях і піснях, прославляли прабатьківські землі,
відтворили почуття і радості, і смутку, які пережили їхні родини,
під час, практично, депортації,
хоч держава і називає цю подію офіційно переселенням...
Малий сопілкарик Лушней Станіслав умовно переніс учасників
на гірські полонини, мелодією пісні "Ой там на горі женці жнуть"
на гірські полонини, мелодією пісні "Ой там на горі женці жнуть"
Дребот Юля
розпочала захід віршованим звертанням до лемків
(М.Стахів "Лемки мої, лемки")
Шлюсар Ірина і Боцян Христина
проілюстрували лемківську говірку
в декламації вірша І.Головчака "Бивало".
Марія Магола та Орест Гикавий розіграли мізансценку
лемківських почуттів, страждань і туги за рідним селом.
Твір має назву "Бесіда" автор Штефка Русинка.
Лемківські народні пісні підсилювали емоції.
Любомира Іванків прочитала власні поезії.
Шлюсар Ірина, Боцян Христина, Кузьо Олена
виконали пісню "Одкаль сонечко сходило".
Дровняк Олег прочитав
вірш Г.Турок "Обіцянка внуків"
Дребот Олександр прочитав
"Монолог внука Максима", автор Г.Грицьків-Оршак.
Куцинда Мартуся і Мельник Нікіта -
наймолодші учасники, дошкільнята,
розповіли про свою любов до рідних дідусів і бабусів.
Зачепили і тему сучасної війни, бо Нікітка з переселенців з Луганщини,
де йде АТО
Куцинда Мартуся, Мельник Нікіта, Дребот Юля
виконали дитячу пісеньку "Не лій дощик".
Символічно попросили небо допомогти бійцям, захисникам України,
щоб не йшов дощик, щоб хоч на стільки б полегшити їх участь у війні.
Магола Юрій прочитав "Лемківську молитву", автор В.Хомик.
Хвилиною мовчання вшанували всіх жертв переселення, загиблих солдатів,
учасників Небесної Сотні, воїнів АТО.
Серед них - лемків:
Назара Войтовича, Володимира Жеребного, Володимира Труха..
і всіх, що з ними.
Прозвучала лемківська народна пісня "Плине кача по тисині"
у виконанні Піккардійської терції.
В масовому заході взяв участь голова Копичинецької ОТГ Лосик П.С.
та його заступник Мацієвський Я.О.
В масовому заході взяв участь голова Копичинецької ОТГ Лосик П.С.
та його заступник Мацієвський Я.О.
Зав. бібліотекою Г Турок повернула учасників дійства в сьогодення,
проілюструвала лемківські легенди з книги "Різдвяна яличка"(упорядник М,Горбаль),
провела розмову біля книжкової виставки.
Палій Ігор прочитав вірш
Г.Турок-Тимошенко "Нехай палає"Ватра""
Олена Кузьо продекламувала вірш
Г.Турок-Тимошенко "Лемківщина"
Всі разом виконали лемківський гімн - народну пісню "Гори наши".
Галина Турок прочитала власний вірш "Лемкам", яким підсумувала тему.
Нащадки переселенців щасливо прижилися на Україні,
почуваються вільно і незалежно
та свято бережуть пам'ять предків, плекають лемківську культуру.
"Хай не ділить ніхто наш народ силоміць,
Бо в нас мова і пісня єдина
І земля в нас одна й нероздільна вона-
Незалежна і вільна Вкраїна"
Українською народною піснею "Ой у лузі червона калина"
завершено музично-поетичний етюд, гуртову імпровізацію
на тему Лемківщини.
Учасники імпрези були одночасно і глядачами, і акторами,
в цьому й полягала родзинка дійства.
Море позитивних емоцій.
Та яке лемківське свято обходиться без частувань?
Лемківські пампушки, так звані "пончки", - то насолода не лише для дітей.
І приготувала їх знатна господиня - Палій Галина.
Музично-поетичний етюд на тему:
"Поезія - краса життя земного. Поетична Лемківщина"
відкрив Всеукраїнський тиждень дитячого читання
в Копичинецькій міській бібліотеці для дітей.
Немає коментарів:
Дописати коментар