КНИГА – ЮВІЛЯР 2021
Інформіна для учнів 7-9 класів
Леся Українка - відома поетеса, драматургиня, перекладачка і громадська діячка
Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під
іменем Леся Українка. Леся дуже сумувала за Батьківщиною, крім того, знову
загострилася її хвороба. Ідея створити «Лісову пісню» була навіяна спогадами
дитинства. «Лісова пісня» — нова жанрова форма, створена Лесею Українкою, це
проблемна філософська драматична поема, де опоетизовано красу людських взаємин:
потяг до щастя, незбагненну силу великого кохання.
Найхарактернішою особливістю
композиції є органічне переплетення життя двох світів: природи й людини. Лісові
істоти олюднені, вони живуть і діють, розмовляють, як люди. У них своє розуміння
добра і зла, їх наділено певними рисами вдачі за аналогією до людських. Драма
складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року (весна,
літо, осінь), із зародженням, розвитком і згасанням інтимних почуттів і
переживань Мавки та Лукаша.
Зав’язка: дитина лісу Мавка, розбуджена голосом
сопілки сільського парубка Лукаша, прокидається від зимового сну.
Розвиток дії:з’являється молодиця Килина — втілення бездуховності й моральної обмеженості.
Вона в усьому протистоїть Мавці — уособленню любові й краси. Коли Лукаш зраджує
кохану і сватає Килину, охоплена відчаєм Мавка втрачає бажання жити й
добровільно погоджується покинути цей світ, зникнути «у підземеллі темного
Марища» — «Того, що в скалі сидить».
Кульмінація: розлючена Килина хоче зрубати
Вербу-Мавку, але Перелесник (дух вогню) запалює Вербу, а з нею згоряє все
господарство.
Розв’язка: Мати й Килина повертаються в село, а Лукаш залишається
в зимовому лісі разом із привидом Мавки і поступово замерзає з усмішкою на
вустах.
Основна думка: світ врятує краса. Краса, яка виявляється у високій,
світлій духовності людини, у її гармонії з природою, у жертовній любові й
здатності прощати. Така краса очищає й відроджує людину та світ.
• Людина та природа. Леся Українка розглядає природу як більш гармонійний світ, аніж
людський, а отже, саме наближення людини до природи, на погляд авторки, є
орієнтиром на шляху до ідеалу, способом самовдосконалення.
• Людина й мистецтво.Леся Українка переконує, що справжнє мистецтво може породжувати лише чиста,
світла душа; саме спроможність до мистецької творчості є найпевнішою ознакою
такої душі. Критерії, сутність, а отже, і мета мистецтва — у його здатності
оживляти, вдосконалювати світ і людину, сіяти в людській душі любов. Пригадаймо:
від Лукашевої гри на сопілці розвивається, зеленіє, зацвітає все в лісі,
прокидається Мавка, і саме ця мелодія пробуджує в ній кохання.
• Шляхи подолання зла. У цьому творі авторка, власне, пропонує єдиний шлях — християнське
прощення, відповідь добром на зло. Зазнавши від Лукаша смертельного болю, Мавка
все одно милосердна до нього, рятує і дає йому шанс духовного відродження. Мавка
зауважує прекрасну, світлу сутність Лукашевого єства, про яку він і сам не
здогадується. Саме тому любить його і жаліє тоді, коли він не може «своїм життям
до себе дорівнятись».
• Сила кохання. Сторінки, де змальовано кохання Мавки й Лукаша, найсвітліші в драмі
та й у всій творчості Лесі Українки. Лише покохавши
одне одного, герої стають по-справжньому щасливими, власне, тоді починають жити.
Зіставляючи два різко протилежні образи Мавки й Килини, авторка наголошує, що не
кожен здатен кохати. Кохання — це постійна готовність до самопожертви заради
коханої людини, це щонайтонше відчуття її душі, це вбачання сенсу свого життя в
її щасті.
• Трагедія зради самого себе. Лукаш має чисту, світлу, прекрасну душу
— це символізує його білий полотняний одяг у першій дії. Такою приходить у світ
кожна людина. Потім хлопець зраджує свою чистоту й перетворюється на вовкулаку.
Таким чином, зраджуючи духовне в собі, людина стає моторошною потворою.
•Самознищення зла. Нещасними матір Лукаша й Килина роблять самі ж себе. Їхній
егоїзм, невситима жадібність і лють отруюють їхнє життя та все довкола. Всі їхні
інтереси скеровані на придбання статків. Однак вони не розживаються, а все
бідніють, бо багатство для них — не засіб, а мета. Філософською глибиною думки,
красою поетичних образів «Лісова пісня» постала нарівні з такими творами
світової класики, як «Сон літньої ночі» В. Шекспіра, «Пер Гюнт» Г. Ібсена. Не
випадково М. Рильський назвав цю драму-феєрію «діамантовим вінцем Українки».
Немає коментарів:
Дописати коментар