Шукати в цьому блозі

вівторок, 11 серпня 2015 р.

ЛЕМКІВСЬКЕ КОРІННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ЗЕМЛІ

Виставковий 

літературно-мистецький диптих 

в Копичинецькій   міськійбібліотеці для дітей.

Урочисте відкриття .






В неділю 9 серпня 2015 року о 15 годині
 в Копичинецьку міську бібліотеку для дітей, де відбулося урочисте відкриття відразу кількох виставок,  завітали довго очікувані гості. Святкова імпреза мала формат,
  який зручніше було б класифікувати як
виставковий літературно-мистецький диптих  на тему:
 "ЛЕМКІВСЬКЕ КОРІННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ЗЕМЛІ".



Відкриття пройшло в дуже тісному колі однодумців, можна сказати родинному колі.
Представники міського осередку Всеукраїнського товариства "Лемківщина" 
та переселенці з Луганщини,також лемки, завітали до бібліотеки аби ще раз відчути
 дух прабатьківських земель.
Тут, в стінах невеликої дитячої бібліотеки , частенько гуртуються лемки,
  щоб поспілкуватися, поділитися радощами і болями.
 Клуб за інтересами "Ми і наші діти" сприяє цьому.
 Ось і недільне родинне зібрання в бібліотеці ще раз  приємно здивувало краян.
 Бібліотека, спільно з міським товариством, організувала виставку.


Відкрила виставку завідувач бібліотеки Турок  Галина Миколаївна.
 У всупному слові вона пояснила ідею заходу.
Літературно-мистецький диптих  
об`єднує:


виставку картин Михайла Лихоти "Лемківська церква",
що уособлює мистецьку частину диптиху;
та
 три книжково - ілюстративних виставки, 
що складають його літературну частину.

 Це виставки:
"Моя країна Україна",
 присвячена Дню Незалежності України;
    "Моя стражденна Лекмівщина"  та виставка однієї книги "Церква в руїні",
 приурочених 70-м роковинам з часу переселення
етнічних українців з теренів Польщі в 1944 - 46 роках.
Галина Миколаївна детально охарактеризувала  книги, виставлені для перегляду.
Книжкові виставки ніби перекликаються між собою. Їх розділи доповнюють одна одну.
Лемки - етнічна гілка українського народу. Все у нас спільне і духовність, і традиції, символіка, героїчне
минуле і трагічне сьогодення.
Розділ "В борні за волю України"
 з однієї виставки продовжується в другій.
 Слава борцям за волю нашої держави, вічна пам`ять Героям усіх часів і воєн, 

які загинули за безхмарне небо над Україною, за її щасливе сьогодення.
Хвилиною мовчання вшанували пам`ять Героїв Небесної Сотні, серед яких є два лемки
Назар Войтович та Володимир Жеребний.
Вшанували всіх,  хто не витримав тягот депортації, а також краян,
членів товариства,що відійшли у вічність.

 "Моя стражденна Лекмівщина" -
книжкова виставка
вміщує книги про Лемківщину,  лемків, як етнос,  страшне лихоліття депортації.
Також про те, як нащадки бережуть пам`ять предків.
 Інформацію про  Всеукраїнський фестиваль лемківської культури
 "Дзвони Лемківщини" і щорічні відвідини його краянами.
Розділ "Нащадки лемків на вільній Україні" дає зрозуміти,
що вільнолюбивий народ не може здолати жоден ворог у світі
 і ніякі труднощі не зламають його.
 Минули гіркі часи, закарбувавши в пам`яті великий злочин проти людства .
Україна-ненька обняла своїх знедолених дітей і загоїла рани,
 піднявся народ, розцвів на вільних землях.
Тепер внуки і  правнуки будують нове життя України. 
Підрозділ "Творчі доробки наших читачів"
 підкреслює те, що лемківські діти на рівні з усіма, користуються всенародними надбаннями, вільно живуть і розвивають свої таланти.  
Об`єднує виставки вишитий рушник, що символізує єдність українського народу.
Україна і Лемківщина, як два крила перелітного птаха завжди разом і в радості, і в горі.

Виставка однієї книги "Церква в руїні".





 Книга Олега Іванусіва"Церква в руїні", 
яку демонструє Галина Миколаївна,
 як і українська вишиванка, підкреслює об`єднуючий фактор лемків переселенців
 та українців в цілому. Стражденний шлях пройшла і лемківська церква,
 як і народ, що її складає.
 
Багато будівель понищено, багато згоріло, інші передані в маєтність полякам.
Книга зберігає дані про всі ці церкви.
Автор книги "...О.В.Іванусів народився в Галичині і прибув з родичами та сестрами

 до Канади по Другій світовій війні...
Олег не є  професійний фотограф, ані письменник. Матеріали, поміщені в цій книжці,

 він зібрав під час своїх чотирьох поїздок по Польщі. Він уважав за відповідне підготувати 
цей альбом з нагоди святкування Тисячоліття Християнства в Україні,
 та з пошани до своїх обох дідів, які обидва були священиками в Перемиській Епархії."
(Цитата з заключного слова упорядника альбому "Церква в руїні").

Виставка  картин Михайла Лихоти "Лемківська церква".






В основі своїй виставка  налічує близько 70 полотен,
 багато в чому відтворена завдяки цій книзі.
 Отож  книга Іванусіва є доречним доповненням до виставок
 і  водночас є самостійною, вичерпною складовою диптиху.
Бібліотека демонструє лише частину полотен Михайла Лихоти
 виключно за браком приміщення.







26 картин розташувалися на стінах читального залу бібліотеки, ще 25 картин зберігаються
в Копичинецькому музеї театрального мистецтва. Доля інших -  не відома.
 Виставка користується надзвичайно великим попитом серед відвідувачів
щорічного фестивалю "Дзвони Лемківщини" в Монастириськах.
Милуватися полотнами лемківських святинь маємо змогу завдяки старанням  мецената, великого шанувальника творчості,  тепер киянина, лемка за походженням,
нашого земляка з с.Чагарі Михайла Йосиповича Мацієвського.
По ходу розповіді глядачі ставали учасниками дійства.
 Болючі спогади не давали спокою їхнім душам і проступали скупі сльози,
захрипало горло, давив жаль за минувшиною.

Розповідає Катерина Вовкодав.
(На фото: по центру, в білій хустині) 


Часи переселення згадує Меланія Елиїв.

Міська поетеса Любомира Іванків
не залишилася байдужою до теми переселення, адже її матуся також примусово залишила  прабатьківські землі Лемковини. На зібранні вона прочитала 4 вірші даної тематики.

Всі присутні були в захопленні від презентації  збірки  її  поезій. 

Вірш про переселення з рядками :
"А дороги хрестами, хрестами  пролягли у незнанні світи.
Лемки йшли і гіркими сльозами поливали дороги оті",
слухачам сподобався  найбільше.  

Турок Володимир Пантелеймонович
 доповнив розповідь про картини п.Лихоти.  Нагадав присутнім, що церкви, зображені на червоно-помаранчевому тлі, давно втрачені і залишилися як спогад лише на картинах чи давніх фото. На столі експонується картина з зображенням церкви села Криниці ( Польща),
звідки переселені батьки п.Турка. Він коротенько розповів історію переселення своїх родичів, яку знає вже з  їх розповідей. Заспівав кілька лемківських пісень:
"Полетів би м  на край світа" та "Під облачком".

Разом Турок В.П. та Іванків Л.В.  виконали
 пісню "Лемківщина", співавторами якої вони є.

 Пласконь Іван Іванович,
 голова районного осередку товариства,
  згадав власне переселення, яке йому довелося пережити.
 Розповів про відвідини  краянами цьогорічної Ватри в Монастириськах.

Володимир Пантелеймонович
звернув увагу присутніх на фільм "Вирвані з коренем", що представлений на виставці.
 В ньому є спогади наших земляків, в тому числі і Пласконя І.І.

Всі разом заспівали лемківський гімн, яким є пісня "Гори наши".
Урочини завершилися довільним спілкуванням,
 дружніми розмовами, спогадами, співанками,
детальнішим переглядом виставок.
 Додому ніхто не поспішав,
 розчулені і стривожені лемки ще довго гомоніли про наболіле.

До кінця дня виставку переглянули  не лише члени товариства
 а й інші користувачі бібліотеки.
Ігнатовська (Мацевко) Марія Іванівна
 переселена з с.Верхня Рата (Рава Руська, Польща ),
 нині мешканка с.Котівка
зі своєю  внучкою Муль Надією.

Марущак Софія з м.Луцьк.

Та інші.  Всього близько 30 осіб.

 Виставка  продовжить своє  функціонування
 до 9 вересня 2015 року - Міжнародного дня спогаду про переселення.
Переглянути її можна щодня,
 крім понеділка, згідно розкладу роботи бібліотеки. 
       

14 коментарів:

  1. То велика заслуга працівників - зацікавити дорослих читачів до дитячої бібліотеки.Надіюся, що колись почую пісню "Лемківщина" у виконанні В.Турка.Мої вітання всім працівникам і учасникам заходу.

    ВідповістиВидалити
  2. Дякуємо за приємні відгуки. Стараємося для людей. Раді всім відвідувачам бібліотеки. Ласкаво просимо на перегляд виставки.

    ВідповістиВидалити
  3. Дуже гарна виставка, багато цікавої та корисної інформації!!! Видно, що працювали професіонали!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дуже приємно коли праця не пропадає даремно. Дякуємо за високу оцінку.

      Видалити
  4. Дуже гарна виставка. Мене зокрема, як етнографа, особливо зацікавили зображення лемківських церков. Їх намалював талановитий чоловік, який навіть не був професійним художником. Мені також приємно, що в моєму рідному місті готують виставки на такому високому рівні.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякуємо за цікавий коментар.
      Взагалі то не можна сказати , що Михайло Лихота зовсім не був професійним художником.Він мав певне відношення до мистецтва.Як стверджує Вікіпедія він закінчив" художнє відділення редакційно-видавничого факультету Українського поліграфічного інституту у Львові в 1954 р.
      працював технічним редактором, у 1958 р. призначений завідувачем видавничого відділу видавництва «Дніпро» у Києві, а з 1963 по 1991 був заступником директора з виробництва.
      Вільний час віддавав мистецтву живопису."

      Видалити
  5. Умань, вересень 2015 р. Дуже цікава виставка, видно, що організатори вложили багато сил і душі, щоб зібрати людей і провести такий чудовий захід. Діти повинні пам'ятати своє коріння і пишатись своєю культурою.

    ВідповістиВидалити
  6. Дякуємо,дякуємо. Приємно, що наш Блог читають і в Умані. До речі, в вашому місті чудовий парк "Софіївка", вершина ландшафтного дизайну. В дитинстві мені довелося там побувати, враження на все життя. Восени там, напевно, теж красиво, барви осені зачаровують...

    ВідповістиВидалити
  7. З великою повагою до історії рідного краю зроблена виставкв. Дуже цікава, просвітницька та виховна робота. Я,як бібліотекар, хочу виділити високу професійну роботу колективу бібліотеки. Дякую. Колега з Києва.

    ВідповістиВидалити
  8. Дуже приємно почути коментар фахівця. Щиро вдячні за позитивну оцінку нашої праці. Шановна колего з Києва, ми - знайомі? Можливо десь шляхи наші пересікалися ? Дуже давно я закінчила КДІК ім.О. КОрнійчука.

    ВідповістиВидалити
  9. Так. Я також закінчила цей вуз і саме так він тоді називався.То був 1981 рік.

    ВідповістиВидалити
  10. Очень интересная выставка! Сколько еще в нашей стране неизведанного. Огромное спасибо сотрудникам- настоящим патриотам своего дела. Очень впечатлили картины с изображением церквей. Завораживающе красиво. Однокурсница гор. Черкассы.

    ВідповістиВидалити
  11. Дякую за приємні слова. Впізнаю знайомих. Скільки літ, скільки зим? Давно не спілкувалися. Пропоную продовжити розмову в соц. мережах.
    Приємно не лише мені а й колегам. Колектив книгозбірні задоволений такою підтримкою фахівців.

    ВідповістиВидалити
  12. Ми і наша молодь повинна знати свою історію, свою культуру, своє коріння від діда-прадіда. Красиві полотна Михайла Лихоти, поезія добра Любомири Іванків не можуть залишити байдужими нікого. Чудова виставка. Велика подяка організаторам.

    ВідповістиВидалити