Копичинецька міська

бібліотека для дітей.

Година історичної пам'яті.

Сьогоднішня година історичної пам’яті присвячена героїчній битві за незалежність України,битві молодих українців за українську державу – відомій як бій під Крутами.

Учні 6 класу Копичинецької школи-гімназії, з класним керівником

Журавель Ольгою Мирославівною,

відвідали міську бібліотеку для дітей.

Сьогодні тут пройшло перше публічне засідання клубу

вихідного дня "Ровесник".

Гуртківці довго і старанно вибирали тему для оприлюднення своєї роботи.

Врешті вирішили показати однокласникам творчий захід.

Розповідь завідувачки бібліотекою Турок Г.М. про бій молодих хлопців

за становлення молодої Української держави так зворушила учасників гуртка, що вони вирішили цій розповіді присвятити своє засідання.

Однокласники також підняли тему про Крути і розпочали захід власним сценарієм.

"Ворог, який переважав українців майже у десять разів, очолений відомим Муравйовим, ішов як на парад, але наштовхнувся на сильний опір юнаків. Бій тривав цілий день в снігу за 20-градусного морозу. Завданням 600( шестисот) українців було протриматися день. Увечері під загрозою оточення більшовиками та “українським” полком ім. Шевченка з Ніжина, що виступив на з’єднання з наступаючими більшовиками, вирішено відступити з бою на станцію.

Організований відступ відбувався холоднокровно уже в темряві. Вояки сіли у потяг на станції і рушили у напрямі Києва, де з’єдналися з Чорними гайдамаками

Симона Петлюри і взяли участь у придушенні більшовицького заколоту

на заводі “Арсенал”."

Турок Володимир Пантелеймонович продовжив розповідь піснею- реквіємом:

"Під Крутами бій, під Крутами кров…

Про давню трагедію згадую знов.

Під Крутами смерть, під Крутами плач…

І кулю у серце націлив палач.

Під Крутами юність, під Крутами сум.

Над життям юнацьким наруга і глум.

Під Крутами розум і нації цвіт.

А хто за цей злочин дасть нам отвіт?"

Розповідь продовжили дівчата.

" Після бою, під час перегляду, в студентській сотні не виявилося цілої чоти

чисельністю 35 людей.

Виявилося, що вони відступаючи, очевидно для скорочення дороги,

пішли на світло станції Крути і натрапили на більшовиків, що якраз надійшли.

28-ро студентів було закатовано, їх не розстрілювали, а кололи багнетами

(може, щоб не створювати шуму стріляниною),

7 поранених доставили до Харкова, звідки їм вдалося втекти.

Серед них наприклад Ігор Лоський, син міністра. Іншому – сину міністра, студенту Володимиру Шульгину не поталанило.

Саме цих 28 загиблих і було поховано на

Аскольдовій могилі в березні 1918 року,

вже після визволення Києва від більшовиків.

Сумну статистику і документальні дані про бій під Крутами

розповів Турок В.П.

Про героїну силу духу і змагання з переважаючими силами ворога

розповіли дівчата.

"Збереглися спогади учасників бою: Івана Шарого, Ігоря Лоського та інших, а також командира бою сотника Аверкія Гончаренка, як і свідчення начальника штабу Армії Української Народної Республіки сотника (згодом генерала) Олександра Удовиченка, якому в присутності Петлюри було надано докладний звіт одразу ж після бою."