Моя країна - Україна і вільною буде вона на віки!

З Днем Незалежності, Україно!

24.08.2024 року.

24 серпня — це день народження нашої вільної держави. У 1991 році Україна вперше голосно заявила на весь світ: ми незалежні! Відтоді цей день став святом гордості, сили й любові до рідної землі. Для дітей це ще й добра нагода відкрити для себе сторінки історії та зрозуміти, чому бути українцем — це почесно й відповідально.

До цієї визначної дати в Дитячій бібліотеці м. Копичинці відкрито низку книжкових виставок:

 «Благословенна у віках: велична, славна і єдина!»
«Моя країна — Україна»
«Україна — НЕ захід, Україна — НЕ схід, Україна — єдина! Україна — наш рід!»
«Україна — країна європейська»

На виставках представлені книги про історію держави, її героїв, культуру й традиції, які допоможуть юним читачам краще відчути гордість за свою Батьківщину.

Пропонуємо вдумливо прочитати вірш Миколи Вінграновського
"Ми на Вкраїні хворі Україною,
на Україні в пошуках її...".
Написаний у 1960 році він актуальний і сьогодні.

Ні! Цей народ із крові і землі
Я не віддам нікому і нізащо!
Він мій, він я, він — світ в моїм чолі,
Тому життя його і ймення не пропащі.
Ви чуєте? Це мій народ — як сіль,
Як хрест і плоть мого життя і віку,
І тому доля моя, щастя, біль
Йому належать звіку і довіку!
У битві доль, політик і систем
Мої набої — у його гарматах.
Я не слуга його, я — син його на чатах,
Я — син зорі його, що з Кобзаря росте.
Я — син його по крові, і кістках
І по могилах, і по ідеалах.
Не вам з оскіпленими душами в забралах
Його звеличувать в фальшивих голосах.
Я — формаліст? Я наплював на зміст?
Відповідаю вам не фігурально —
Якщо народ мій числиться формально,
Тоді я дійсно дійсний формаліст!
Та де вже дінешся, раз мир заколосив
Пустоколоссям вашим в сиві ночі,
Жаль одного, що в леті до краси
Народу ніколи і плюнуть вам у очі!
Ні! Мій народ не дим, не горевіз,
І я не дам його по брехнях і по кривдах,
Я не пір’їна в гордих його крилах,
Я — гнівний меч його, що від Дніпра до звізд!