Квітка, подарована на щастя
Знаєте,
скільки неймовірних людей живе поруч із нами, а ми про них ні слуху ні духу?
Варто лише озирнутися навколо і придивитися уважніше — побачите стільки
дивовижного!
Ось,
припустимо, маєте клапоть землі й не знаєте, що з ним робити. Дорого обробляти,
важко працювати, а якщо ви не фермер, то взагалі нерентабельно. Але є люди з
когорти неймовірних — закоханих у землю, її красу і працю.
Саме така
людина живе в селі Яблунів Копичинецької громади на Тернопіллі. Вона має золоте
серце і велику любов до краси. Те, що вона майстриня, яка навчає дітей у
місцевому Будинку дитячої творчості з природних матеріалів творити справжні
дива, я знала давно. Там їй немає рівних. Одним словом — МАЙСТРИНЯ. Людина,
закохана в красу.
А ось про
те, що в неї є ще одне неймовірне захоплення — квіткове поле, ми дізналися лише
вчора.
Шкода, що я
не фотограф і мій старенький телефон не здатний передати ні кольору, ні запаху,
ні тієї гами прекрасних емоцій, які переповнювали наші серця. Наші — це
учасників краєзнавчого семінару бібліотекарів Копичинецької громади.
Нехай не
ображаються діти — учасники дійства, ні завідувачка бібліотеки Леся Гавенда (
яка також обожнює півонії), ні місцевий краєзнавець пан Бандурка, чиї розповіді
були надзвичайно цікавими і яких ми ладні були слухати до самого вечора. Але...
Наближалася
хмара. Погода недвозначно натякала на довгоочікуваний дощ. Тож ми скоренько,
манівцями побігли в поле...
І це було
справжнісіньке півонієве поле!
Я не маю
слів, щоб передати ту красу, яка заполонила нас із першого погляду.
— Лесю, я
знала, що Ви дока у своїй справі, — вигукнула я. — Але Ваше хобі!.. Бракує
слів. Емоції розпирають серце!
І це були не
просто слова.
Ви знаєте,
як пахнуть півонії? А перед дощем? А ціле поле півоній?
Коли вам
забракне уяви, як може виглядати райський куточок на землі, раджу відвідати це
місце. А це ж ми ще не бачили центральної садиби!. Не бачили справжніх
жар-птиць — павичів та їхніх діток, навіть найменшеньких.( Там саме ремонти).
Отож бо й
воно.
Живемо
поруч, працюємо пліч-о-пліч, а майже не знаємо, з ким маємо справу. Які
дивовижні люди живуть поряд із нами. Скільки краси вони створюють своїми
руками.
Щастя Вам,
успіхів у справах, пані Лесю! Ви — золота людина з великим серцем. І я вірю, що
квітка, подарована Вами на щастя, обов'язково його принесе.
Не маю на
телефоні власних світлин із семінаристами, тому пишу лише від себе. Про свої
враження. Про свої емоції.
І дякую
Богові, що завів нас до цього рукотворного раю.
Це ж скільки
праці! Скільки любові вкладено в нього! І, мабуть, коли робиш щось із любов'ю,
праця вже не здається такою важкою.
Дякую Вам за
цю оазу щастя в бурхливому морі сьогодення.
З повагою
Галина Турок,
завідувачка Дитячої бібліотеки м. Копичинці
Немає коментарів:
Дописати коментар