Помер поет 10 березня 1961 року. Поховали його на Смоленському кладовищі у Санкт-Петербурзі. Але у своєму заповіті Т.Г.Шевченко бажав, спочивати на батьківщині.
Як помру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий...
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий...
Тому друзі
клопотали про дозвіл вивезення його праху на батьківщину. І завдяки Миколі
Лазаревському у квітні того ж року його отримали.
«Із Смоленського цвинтаря домовина Кобзаря, покрита червоною китайкою,
була перевезена через Васильєвський острів, Адміралтейську площу й Невський
проспект до Московського вокзалу. Звідси вона відправлена залізницею до Москви і
встановлена в церкві Тихона. З тілом прийшли попрощатися сотні людей.
З Москви до Києва труну везли кіньми поштовим трактором, що проходив
через багато міст.
Особливо багатолюдні проводи відбулися в Орлі, де в процесі, крім
духовенства, взяли участь оркестр Камчатського піхотного полку, учні та вчителі
Гімназії, мешканці міста.
Так урочисто зустрічали прах поета в кожному населеному пункті. Коли домовина
прибула до Києва, кияни, зустрічали її ще на лівому березі Дніпра. Жандарми не
пропускали процесії до міста, заборонялося і виголошення промов, але під час
відправи в церкві Різдва до гробу протиснулась жінка в траурному вбранні і
поставила на домовину терновий вінок. Вона висловила цим все, що відчував
кожний присутній – свою любов до Тараса.
А потім пароплавом останки Шевченка були переправлені з Кєва до Канева. Супроводили
тіло поета брати й сестра, Іван Сошенко з дружиною, родина В. Шевченка,
Київські студенти.
Тут на Чернечій горі , відбулася багатолюдна панахида. Селяни всю ніч і
кілька днів насипали велику могилу та впорядкували її. З ними був і друг поета,
художник Г.Честахівський, який розповідав людям про Шевченка, читав його твори.
А сьогодні на цьому місці височіє пам'ятник Кобзареві, працює музей.»
Так оповідається про цю визначну дату в газеті для дітей та дорослих «Журавлик»
за травень 2011 року в статі "Твоя дума, твоя пісня не вмре, не загине".
Ще дещо цікавого ви можети прочитати тут:
4. http://biblioteka.cdu.edu.ua/index.php/virt-vust?id=151
А ще цікаву інформацію ви можети знайти в таких книгах:
Шевченко Т. Зібрання творів: У6 т. - К.: Наукова думка,2001.
Т. 1 Поезія 1837-1847. - С54
Вічний як народ: сторінки до біографії Т.Г. Шевченка. - К.: Либідь, 1998. - С. 251
Кирилюк Є. П., Шабліовський Є. С., Шубравський В. Є. Тарас Григорович Шевченко. Біографія. - К.: Наукова думка, 1964. - С. 605.
Рідне слово: українська дитячак літаратура, хрестоматія кн. 1. - К.: Либідь,1999. - С. 134
Чуб Д. Живий Шевченко: біографічні та літературознавчі оповіді. - К.: Веселка,1994. - С.122
А для тих хто хоче більше дізнатися про місце перепохованн, пропоную заглянути на сторінку Шевченківського Національного заповідника: http://shevchenko-museum.com.ua/.
Дуже цікавою буде віртуальна екскурсія по Шевченківському Національному заповіднику http://museum3dtours.com/php/point.php?parent=point&idm=15&l=ua
Шевченка знають в усьому світі, пам'ятають і люблять.
Шановні читачі, хто володіє цікавою інформацією про Кобзаря і хоче нею поділитися просимо звертатися до нашої бібліотеки.
Немає коментарів:
Дописати коментар